Про бійцівський характер, завзятість, мрії і кубики пресу: інтерв'ю Дар'ї Білодід журналу Vogue

Чемпіонка світу з дзюдо Дар'я Білодід дала інтерв'ю відомому жіночому журналу Vogue. Нижче наводимо повний текст інтерв'ю.

"Знімати Дарію для Vogue – одне задоволення. Тонка (48 кг), висока (172 см), м'язиста і сухорлява, вона беззаперечно змінює образи, не вередує, позує розслаблено – природжена модель. Досвіду fashion-зйомок у неї практично немає, в основному – міні-інтерв'ю і сюжети в новинах. Сюжетів багато: у вересні Дарина виграла золото в Баку – і увійшла в історію як наймолодша чемпіонка світу з дзюдо. На той момент їй було 17. Перед цим були й інші значущі перемоги: на чемпіонаті Європи у Варшаві, турнірах серії Гран-прі в Тунісі і Загребі, турнірах Великого шолома в Дюссельдорфі і Парижі, та інших. Всього за останні два роки Дарія привезла в Україну десять золотих медалей.

У спорті Дарина з трьох років: з батьками – професійними спортсменами (тато – бронзовий призер чемпіонату світу з дзюдо, мама – майстер спорту) це було неминуче. Спочатку була художня гімнастика. Мама Дарії була тренером з дзюдо, і дівчина приходила до неї в зал, дивилася, як діти відпрацьовують кидки і перекиди. «Мені захотілося спробувати, – розповідає Дарина. – Я спробувала – і зупинитися вже не змогла».

Перед інтерв'ю редакція сто раз нагадує мені про те, щоб я не забула запитати у Дарії, як вона досягла досконалої форми і кубиків на пресі: все-таки дзюдо – не паверліфтинг. Я, звичайно, питаю – і чую у відповідь те, на що потай сподівалася: «Далеко не у всіх спортсменів добре виділяються м'язи преса. У мене, радше, така генетика: я «підсушена», худа. Це, напевно, джекпот». Але варто мені тільки зміцнитися в думці, що деяким все-таки щастить, як дівчина продовжує: «Два тренування в день. Щодня, крім неділі. Ранкове – дві години, вечірнє – три з половиною».

Ранкове тренування включає біг. «Взимку півгодини-годину на доріжці в залі, в інші пори року – на вулиці. Коли взимку їдемо на збори в карпатський Заросляк, де багато снігу, то тепло одягаємося, надягаємо балаклави, щоб не надихатися холодним повітрям, – і вперед. Після бігу – вправи зі спортивною гумою або робота на тренажерах з різними групами м'язів». Вечірнє заняття – завжди в кімоно: «Чергуємо тренування: на одних відпрацьовуємо захвати і кидки, на інших – ведемо спаринги».

На спарингах трапляються травми, зате синців майже не буває. «Тіло звикло, – незворушно знизує плечима чемпіонка. – Один раз за всю спортивну кар'єру у мене був синяк під оком. Я маскувала його консилером. Зате якщо розбити губу – це навіть забавно: відразу такий об'єм!». Але розбита губа, звичайно, – дрібниця порівняно з справжніми травмами. Цього року їх було дві: зламані щелепа і ніс. «Тут ніхто не винен: я постраждала від своєї швидкості і сили. Від мого кидка голова суперника сіпнулася – й зачепила мене».

У дзюдо мистецтво кидати – цінне, але не головне. «Важливо думати не про те, як розрахувати ефектну амплітуду, а налаштуватися – і показати на змаганнях те, над чим довго працював. Головне – не відключати голову і не дозволяти емоціям взяти верх». Сама Дарія готується до виступів як хороший проджект-менеджер: все планує і прораховує наперед. Напередодні змагань переглядає сутички суперників в інтернеті, опрацьовує складні захоплення і кидки. І не дає собі поблажок, навіть коли лінь і втома: «Якщо хочеться відпочити, я нагадую собі, що в цей час суперники тренуються і стають сильнішими. Це мотивує займатися вдвічі інтенсивніше, ніж вони». Думаю, що такий підхід відмінно спрацював би і в будь-якій інший сфері.

На змаганнях і тренуваннях існує б'юті-етикет: фарбуватися не прийнято, парфуми дозволені (Дарія любить легкі Escada), довге волосся краще збирати в пучок, а манікюр і педикюр може бути тільки прозорим – і зовсім не тому, що дрес-код. У дзюдо є особливі задушливі прийоми, від яких людина може втратити свідомість. В такому випадку колір нігтів – важливий маркер. Якщо вони синіють – це тривожний знак. «На змаганнях я не переймаюсь щодо зовнішнього вигляду, – розповідає Дарина. – Але люблю, коли на мені добре сидить кімоно, красиво зав'язаний пояс». Хоч поняття «модне кімоно» не існує, Білодід тренується і виступає в одязі з лінії Slim – вона призначена для худих і високих («тому що якщо я одягну звичайний розмір при своєму високому росту, то матиму вигляд як в банному халаті»).

Білодід розповідає, що ніколи не помічала, щоб люди якось по-особливому реагували на її зовнішність. «У дзюдо оцінюють не зовнішність, а боротьбу», – пояснює 18-річна Дарина, серйозна дівчина з характером воїна. У дзюдо, як і в будь-якому виді спорту, без такого не обійтися. «Техніку і хорошу фізичну форму можна здобути з часом, а характер – ні, – стверджує вона. – Я виграла чемпіонати світу та Європи не тому, що була сильнішою від інших. Просто вмію зібратися в потрібний момент». Замість того, щоб панічно прокручувати в голові різні сценарії перед сутичкою, вона діє: починає розминатися, а потім проводить серію дихальних вправ: вдихає через ніс і з шумом, голосно видихає.

Дарина обожнює бігати і грати в футбол; любить спа – каже, це найкраща нагорода після виснажливих тренувань; знає толк в хорошій їжі ( «улюблена – це карбонара і шоколадний фондан»), мріє взяти олімпійське золото ( «на менше я не згодна») – і планує завершити кар'єру на піку, в 25. Готується стати спортивним журналістом: другий курс факультету журналістики Київського університету ім. Шевченка і більше ста тисяч підписників в Instagram – відмінні для цього передумови. Питаю, чи легко бути красивою, знаменитою і успішною, – і Даша ніяковіє і не відразу знаходить відповідь. «Я відчуваю себе щасливою: займаюся улюбленою справою, мене оточують хороші люди, я кайфую від свого життя. У ньому постійно щось відбувається – я в русі».