Віталій ДУБРОВА: «Білодід приїхала з однією метою – завоювати золото»

Наставник збірної України з дзюдо Віталій Дуброва розповів виданню Sport.ua про перші враження від перебування в олімпійському Токіо і про те, як почуваються лідери очолюваної ним команди Дарина Білодід, Георгій Зантарая і Яків Хаммо за лічені дні до виходу на японські татамі.

Наставник збірної України з дзюдо Віталій Дуброва розповів Sport.ua про перші враження від перебування в олімпійському Токіо і про те, як почуваються лідери очолюваної ним команди Дарина Білодід, Георгій Зантарая і Яків Хаммо за лічені дні до виходу на японські татамі.

- Сьогодні починається вже третій день, як ми прилетіли в Токіо, - бере слово Віталій Вікторович у ту мить, як у японській столиці була 7:30 ранку, а в Києві годинник показував о пів на другу ночі. – Маю на увазі збірну з дзюдо загалом, за винятком Дарини Білодід, Артема Лесюка та їх особистих тренерів. Вони прилетіли в Токіо на добу раніше, бо боротимуться уже найближчої суботи. Поки нам важко. Зазвичай адаптація до часового поясу настає через три доби, тому трохи мучимося. Але нічого, пройде. Прокинулися о сьомій ранку. Зараз, після невеличкої прогулянки олімпійським селищем підемо снідати. Потім проведемо коротке, десь на 45 хвилин, тренування.

- Перед відльотом до Японії наші спортовці побоювалися широко анонсованих тотальних карантинних обмежень. Як вони виглядають з середини?

- Наче нічого надзвичайного. Звичні для нашого часу заходи – потрібно носити маски, притримуватися дистанції, уникати обіймів і рукостискань. Проте насправді контроль не настільки суворий, як про це говорили. Єдине – наше перебування в Токіо обмежуватиметься територією олімпійського селища. Ми не маємо права покидати зону бабблу. Можемо виїжджати лише на змагальні арени чи тренувальні майданчики. Виходити в місто нам заборонено. То стосується всіх, хто проживає в олімпійському селищі.

Українські дзюдоїсти Георгій Зантарая, Яків Хаммо, Кеджау Ньябалі та Артем Лесюк приживаються в олімпійському селищі

- Для вас як тренера це проблема? Бо ж не таємниця, що спортовцям не завадило б розвіятися з допомогою прогулянки по місту.
- Воно так, але до таких умов у часи пандемії ми вже звикли. В бабблах ми знаходимося під час усіх міжнародних змагань. Такі нинішні реалії. Мене тішить, що територія олімпійського селища – велика. Тут є де пройтися, прогулятися. Навіть є невеличкий парк і набережна. Для мене ця Олімпіада – третя і селище в Токіо найбільше у порівнянні з Лондоном і Ріо-де-Жанейро.

- На території олімпійського селища вже зафіксована перша особа, яка інфікувалася Covid-19. Крім того, на ізоляцію через можливий контакт з хворим на коронавірус у літаку відправлена українська веслувальниця Вікторія Ус. Не виникає побоювання, що це тільки початок?
- Впродовж трьох днів заходи безпеки були незмінними і не підсилювали. Щодня здаємо ПЛР-тест. При цьому в нас не беруть мазка з горла. Плюємо в пробірку.

- Умови проживання влаштовують? Окремі спортсмени жалілися на «картонні» ліжка в номерах, які, мовляв, можуть будь-якої миті розвалитися.
- Живемо в блоках по дві двомісних кімнати з загальним на всіх чотирьох санвузлом. Також є невеличка вітальня – зі столиком і стільцями. Тобто умови проживання звичні. Ліжка дійсно паперові. Але вони дуже міцні. Принаймні, проблем наразі не виникало ні у кого. Навіть у мене та Яші Хаммо, хоча ми люди доволі габаритні. Наші ліжка поки цілі (сміється).

- Меню в їдальні задовольняє?
- Загалом, так. Вибір великий, але без особливих делікатесів. Можна обирати між європейською, азійською, мусульманською кухнями. Їжа на всі смаки, їдальня працює цілодобово. Врешті, так само було й на попередніх Олімпіадах. Є певні стандарти і організатори їх дотримуються. До речі, живемо ми в «борті 2». Загалом таких будинків 18. Наш розташований дуже зручно, бо знаходиться в кількох хвилинах ходи від їдальні, поряд із фітнес-залом. Автобуси на змагальні і тренувальні об’єкти теж від’їжджають майже від нас.

Єлизавета Каланіна вже визначилася зі смаками в олімпійській їдальні

- По сусідству з українцями живуть білоруська, румунська і катарська команди. Спілкуєтеся з ними?
- Наразі ні. Ось минулої ночі заїхали грузинські дзюдоїсти. Поки з ними теж не перетиналися. В кожного поки свої клопоти. Обживаємося.

- Зрозуміло, що до дзюдо як до національного виду спорту в Токіо прикута особлива увага. Наші головні зірки – Дарина Білодід, Георгій Зантарая – мають спокій?
- Поки так. Ні Даші, ні Гео журналісти ще не чіпали. Можливо, це пов’язано з карантинними обмеженнями. Можливо, щось зміниться, коли поїдемо на тренування в «Кодокан».

- У поведінці підопічних відчувається передстартова нервозність?
- Якоїсь особливої напруженості ще не помітив. Борці поки виглядають розслабленими. Вони радше втягуються в олімпійський режим. Крім акліматизації триває також і процес психологічної адаптації.

- Найліпше ви відчуваєте особистого вихованця Зантараю, з яким проводите вже третю Олімпіаду. на попередні дві він їхав у статусі фаворита, але програвав у стартових сутичках. Зараз, чого гріха таїти, від Георгія особливих звершень не очікують. Що для нього краще – тиск, який не дає розслабитися, чи відсутність уваги, коли можна виступати розкутіше?
- На це питання важко дати однозначну відповідь. Георгій – максималіст, він усвідомлює, що це його останній олімпійський шанс. Поки Зантарая виглядає спокійним. Але що коїться у нього в душі, навіть мені важко сказати. Проте знаючи амбіційність Гео, припускаю, що той факт, що його не розглядають у статусі фаворита, його зачіпає. Зантарая захоче показати тим, хто в нього не вірить, що вони помиляються. Разом з тим, ми розуміємо, що успішність виступу залежить від багатьох дрібниць, починаючи від жеребу. І навіть від того, з якої ноги спортовець прокинеться зранку перед стартом, який настрій у нього буде.

- У період таких відповідальних стартів спортовці і їхні тренери стають особливо забобонними. Ви не виняток?
- Не виняток. Певен, що свої забобони мають усі спортовці. Просто хтось про це не говорить. У кожного атлета є особливі звички, фартовий одяг чи предмети. Інша річ, що іноді прикмети працюють, а іноді ні. Приміром, у той день, коли Яків Хаммо боровся на чемпіонаті світу-2021 у Будапешті, я вдягнув ту ж футболку, що й у день, коли він виграв бронзу світової першості-2015. І зараз Яші теж вийшло стати третім. Цього разу прикмета спрацювала.

- Своєю бронзою Яків заявив про медальні амбіції на Іграх. Але чи не зарано він розкрився? Чи не був червневий чемпіонат світу достроковим виходом на пік?
- Ні. Бо не вважаю, що на чемпіонаті світу Яша показав свій максимум. Він виступив добре, але за відсутності лідерів вагової категорії понад 100 кг на чолі з дворазовим олімпійським чемпіоном Тедді Рінером з Франції, чемпіоном світу-2018, грузином Ґурамом Тушишвілі був здатен і на більше. Хаммо міг стати чемпіоном. Поразки у чвертьфінальній сутичці від бразильця Рафаеля Сілви могло й не бути. Так чи інакше, бронза чемпіонату світу повинна додати Якову впевненості в своїх силах. Цьогоріч він брав участь у двох стартах – на «Мастерсі» в Досі теж здобув бронзу. Хаммо зараз готовий боротися не просто за медалі Олімпіади, а навіть за золото. Бачу, що в Яші є такі амбіції.

- Натомість Дарина Білодід, котра значну частину міжолімпійського циклу залишалася непереможною, виграла по два чемпіонати світу і Європи, попереднього разу була першою ще в лютому 2020-го, коли перемогла на Grand Slam у Парижі. Після того були і поразки, і сходи з дистанції через травми…

- Даша поїхала в Токіо лише з однією метою – виграти золото. Про інші нагороди вона не думає. Але треба визнати, що перенесення Олімпіади на рік не пішло на користь ні Зантараї, ні Білодід. І якщо у випадку з Гео головним суперником є вік (Зантараї – 33 роки – авт.), то Дарина відчувала психологічні проблеми, пов’язані з потребою втримуватися в межах ваги до 48 кг. А поразки? Після безпрограшних 2018-2019-го невдачі у 2020-му і цьогоріч, з одного боку, явище позитивне. Вони дали змогу побачити свої помилки, звернути прискіпливішу увагу на конкуренток. Поряд із тим, поразки не додали Білодід впевненості. Буде неправильно сказати, що Даша похитнулася психологічно, але людина, яка не звикла програвати, реагує на невдачі по-особливому. Зрештою, особисте спілкування з Білодід демонструє, що налаштована вона по-бойовому.

- Дзюдоїсти і ви особисто збираєтеся брати участь у церемонії відкриття Олімпіади?
- Так. Плануємо відвідати церемонію всією командою, за винятком борців, які виступають у перший змагальний день – Даші Білодід і Артемові Лесюку треба вийти на татамі наступного після відкриття дня, 24 липня. Інші не хочуть втрачати такої нагоди. Зокрема й Георгій Зантарая, який на попередніх двох Олімпіадах на церемонію відкриття не потрапляв. Такі події дають змогу пройнятися олімпійським духом сповна. Ліза Каланіна, Настя Турчин, Кеджау Ньябалі, та й я плануємо взяти участь у відкритті Ігор. Як на мене, саме для таких митей, щоб відчути свою причетність до такої події, спортовці й тренуються.